Термінологічна лексика
Розвиток науки і техніки, активізація суспільно-політичного й мистецького життя зумовили появу в мові великої кількості різноманітних термінів.
Терміном називають слово або словосполучення, що позначає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань — науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, протон, аорта, блюмінг, трансформатор, кредит, додана вартість, девальвація, блокада, віза, ратифікаційна грамота, партитура, гама.
Термін чітко окреслений і однозначний у своїй термінологічній системі. Наприклад, у побутовому мовленні слово корінь має значення не лише «підземна частина рослини» {корінь сосни), а й «нижня частина чого-небудь, що міститься в тілі» {корінь зуба), «головна причина чого-небудь» {корінь зла); використовується в усталених зворотах дивитися в корінь, пускати корінь, рубати під корінь тощо. У мовознавчій науці корінь — «головна частина слова без афіксів», у математиці корінь — «величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число».
Терміни бувають загальнонаукові, які з однаковим значенням вживаються в багатьох галузях {аналіз, аргумент, категорія), і галузеві, що вживаються тільки в одній галузі {дієприкметник, доконаний вид, флексія — у мовознавстві). Якщо той самий термін вживається в різних термінологічних системах, то відповідно до цього видозмінюється і його значення. Наприклад, термін реакція в хімії має значення «взаємодія між двома і більше речовинами», у фізіології — «відповідь на подразнення», у політиці — «повернення до старих суспільних порядків».
Терміни на відміну від нетермінологічної лексики:
а) прагнуть до однозначності, абсолютної визначеності (наприклад, термін слово в мовознавстві);
б) існують лише в певній термінологічній системі,
позанею — втрачають своє термінологічне значення (наприк
лад, слово рід у мовознавстві, біології і в побуті);
в) позбавлені емоційності (наприклад, слово серце в медицині і в повсякденному спілкуванні).
Система всіх термінів мови або якоїсь галузі називається термінологією.
Термінологія поділяється на:
суспільно-політичну — використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія;
мистецьку — охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство;
наукову — стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія;
технічну — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.
Виділяється також термінологія сільськогосподарська, медична, спортивна, військова.
Становлення української термінології відбувалося в несприятливих умовах. У XIX—XX ст. певною мірою сформувалася суспільно-політична термінологія (літературознавча, історична, філософська, юридична, політична, мовознавча); порівняно багато було зроблено, незважаючи на всі обмеження у використанні української мови, і в галузі термінології — математичної, фізичної, хімічної, географічної, астрономічної, медичної; виробилася офіційно-ділова термінологія. 1973 р. було видано українською мовою першу у світі «Енциклопедію кібернетики». Однак вимога, шоб роботи на здобуття вчених ступенів подавалися тільки російською мовою, технічна документація виготовлялася лише російською, переведення викладання у вищих навчальних закладах на російську мову суттєво загальмували розвиток української термінології, особливо технічної.
Термінологію творять спеціалісти. Для цього використовуються:
а) загальновживані слова, яким у певній галузі
науки надають чітко окресленого значення: рід, число, спосіб, осо
ба, час, закінчення (як мовознавчі терміни);
б) спеціально створені слова: іменник, прикметник, дієслово, відмінок, словотвір, наголос;
в) кальки, тобто слова, створені за іншомовними
зразками: українське слово підмет копіює латинське subjectum, у
якому частина sub- має значення «під», a -jectum — «кинутий», «метнутий»; так
само утворено слово предмет
за зразком латинського objectum, у якому префікс obмає значення «перед»;
г) запозичені слова: суфікс, префікс, полісемія, асиміляція (з латинської мови);
г) словосполучення: умовний спосіб, підрядне речення, приголосний звук.
Добре розвинена, впорядкована й унормована термінологія сприяє розвиткові науки та технічному прогресові.