Соціальні діалектизми

Соціальні діалектизми притаманні окремим соціальним групам носіїв мови. Фонетика, граматика і такі частини мови, як числівники, прийменники, сполучники, частки — тут, як правило, загальнонародні. Відмінні лише іменники, прикмет­ники, дієслова і прислівники.

До соціальних діалектизмів належать професіоналізми, жаргонізми й арготизми. Сюди слід віднести також слова дитячої мови.

Професіоналізми вживаються в певному професійному середовиші. Ці слова ніби деталізують загальновідомі назви.

Так, слово човен відоме всім людям. Але тільки рибалки розрізняють різні види човнів та їхніх деталей і відповідно називають їх: дуб «великий човен, видовбаний із суцільного дерева»; байдак «великий човен для плавання по морю»; ша­ланда «плоскодонний риболовецький вітрильник»; баркас «ве­ликий багатовесловий човен»; калабуха «невеликий човен»; кочет «гніздо для весла»; строп «ремінь для кріплення весла в гнізді»; банка «поперечна дошка для сидіння»; чордак «передня звужена частина човна»; переруб «невеликий майданчик посе­ред човна» тощо.

Гончарі, коли йдеться про гончарний круг, використову­ють такі назви: веретено «вертикальний стрижень»; спінь «нижня частина стрижня, на якій він обертається в підшип­нику»; пбрплиця «підшипник»; дучка «заглибина в підшипни­ку»; п 'ятка «дерев'яна підставка для круга»; спідняк «нижній круг, який повертають ногами»; верхняк «верхній круг, на якому формують посуд»; шпеник «залізний стрижень на верх­ньому крузі, на який кладуть грудку глини»; лавиця «висока полиця, до якої за допомогою жабки (чи коника) прикріпле­но верхній кінець веретена». Для частин глечика в гончарів існують такі назви: дно «нижня частина виробу»; утір «лінія, яка окреслює дно»; пук «середня випукла частина виробу»; вінця, криси «верхні краї виробу»; пелюстка «частина виробу від пука до вінець»; лавочка «впадина під вінцями»; плечі «верхня частина випуклості глечика»; карнизик «виступ під вінцями у вигляді кола».

Оператори ЕОМ вживають чимало слів, невідомих людям, які не мають справи з комп'ютерами: інсталяція, архівація, драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, ска­нер, принтер тощо. Серед професіоналізмів, пов'язаних із ро­ботою на комп'ютері, є й відомі слова, але тут вони мають зовсім інше значення: мишка, кошик, вікно, папка, ярлик, бу­фер, меню, каталог, шаблон, прапорець, вірус та ін.

Професіоналізми мало поширені в літературній мові. Разом із тим вони є багатим джерелом для творення термінології.

Жаргонізми — слова, властиві мові певного соціального се­редовища. Вони, на відміну від професіоналізмів, мають відпо­відники в загальнонародній мові та в професійній лексиці.

Наприклад, серед частини молоді побутують такі слова: бакси «долари», штука «тисяча», лимон «мільйон», ксива «паспорт, посвідчення особи тощо», базар «розмови», пакет «наряд міліції», стрілочник «той, кого безпідставно звинувачують у чомусь», че­репи «свої хлопці», гнати «говорити неправду», купити «пожар­тувати», здрейфити «злякатися», кинути «ошукати», наїжджати «чіплятися, погрожувати», кльово «дуже добре».

Арготизми — слова, дібрані й використовувані певною соціальною групою для мовної відокремленості від інших носіїв мови. Арго — це умовна говірка соціальної групи з певним набором слів, незрозумілих для сторонніх. Відомі зло­дійське, картярське, лірницьке та жебрацьке арго.

Ось як Г. Хоткевич відтворив мову лірників (у дужках подано переклади арготизмів): В хаті дулясно (тепло). Ботень (борщ) із крисом (м'ясом), а мо, і з варнагою (куркою). Кунсо (хліб) — як яшпурка (булка)... А мо, і пундії (пироги) чи пух-тавки (пампушки) будуть, бо моя теща — баба ого! Одне сло­во — похозниця (господиня). Ще один приклад вживання ар­готизмів: Розказував, як він попав раз на вечорниці... — А там самі терпелюки (парубки) та каравони (дівчата). Покургав (пограв) я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха (сука) й обзивається: «Чи не дати вам, діду, му киці?» — «Оце, думаю, клево (добре)/ Годі сухмаї кусморити (сухарі гризти), хоч ставреників накурляю (вареників наварю)...*

Арготизми, як правило, мають прямі відповідники в за­гальнонародній мові і є назвами найважливіших явищ приро­ди, предметів, дій, ознак, пов'язаних із діяльністю, вчинками людей певної соціальної групи.

Арготизми, як і жаргонізми, стоять поза межами літера­турної мови. У художній літературі, зрідка — у публіцистиці, письменники використовують їх для створення колориту від­повідного соціального середовища.

Окремий, хоч і невеликий шар становить дитяча лексика. Для неї характерні пестливі слова, слова з повторюваним скла­дом, наприклад: папа — хліб, коко — яйце, моня — молоко, льоля — сорочка, киця — кіт, ціпа — курча, паця — свиня, зюзя, дюдя — холодно, жижа — гаряче, вава — ранка, забите місце, гам — їсти, їстоньки, питоньки, купатоньки, спатки, спатонь*-ки, спатуні, спатусі, тупоньки, нозя, руця тощо.

      Повернутися