Відмінювання іменників І відміни
Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників І відміни. Якщо в різних іменниках тієї самої групи виступають різні закінчення, вони подаються через кому, як, наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню — -є, -ю. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у родовому відмінку множини: суддів — (-ів). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: весен, думок — 0.
Відмінки Однина Множина
Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана
з основою з основою з основою з основою
не на й на й не на й на й
н. |
-а |
-а |
-я |
-я |
-и |
-і |
-і |
-ї |
р. |
-и |
-і |
-і |
-ї |
0, (-ІВ) |
0, (-ЄЙ) |
0,(-ей), (-ІВ) |
0 |
д. |
-і |
-і |
-і |
-ї |
-ам |
-ам |
-ям |
-ям |
3. |
-у |
-у |
-ю |
-ю |
Як у Н. або Р. |
|||
0. |
-ою |
-ею |
-ею |
-ЄЮ |
-ами |
-ами |
-ями |
-ями |
М. |
Як у Д. |
-ах |
-ах |
-ях |
-ях |
|||
Кл. |
-0 |
-є |
-є, -ю |
-є |
Як у Н. |
У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х, г перед закінченням -і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — дорозі, на дорозі; відпустка — відпустці, у відпустці; комаха — комасі, на комасі; ґерлиґа — ґерлидзі, на ґерлидзі.
В орудному відмінку однини всі іменники 1-ї відміни в кінці мають -ю: дорогою, межею, суддею.
У кличному відмінку однини іменники м'якої групи мають звичайно закінчення -є, -є: пісне, земле, душе, Маріє. Лише пестливі назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю.
У родовому відмінку множини іменники 1-ї відміни мають звичайно нульове закінчення: трава — трав, груша — груш, земля — земель.
Якшо голосні о, є опиняються в закритому складі, то вони нерідко чергуються з і: нога — ніг, корова — корів, підкова — підків, череда — черід, береза — беріз; але: розмова — розмов, загорода — загород, ворона — ворон, оселя — осель, лелека — лелек, мережа — мереж.
Якшо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з'являтися вставний о або є: церква — церков, іскра —іскор, сосна — сосон, миска — мисок, сестра — сестер, весна —весен, сім'я — сімей, війна — воєн (але не завжди: вільха —вільх, буква — букв, шахта — шахт, ковдра — ковдр). Причомум'якість кінцевого приголосного основи зберігається: крапля —крапель, постеля — постель, пісня — пісень, сотня — сотень,.гривня — гривень, їдальня — їдалень, вишня — вишень, черешня — черешень, лазня — лазень, бойня — боєнь, робітниця —робітниць; але: буря — бур, зоря — зір.
Кілька іменників у цьому відмінку мають:
а) закінчення
-їв: суддів, гайдамаків, теслів, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і
губ), легенів (і легень), старостів (у весільному обряді) і старост (керівників);
а також прізвища: Журба — Журбів, Чупринка — Чупринків, Нудьга — Вудьгів, Чайка
— Чайків, Майборода — Май-
бородів (і Майбород), Сорока — Сороків (і Сорок);
б) закінчення -ей: мишей, вошей (ці два іменники
пере йшли з III відміни, у якій таке закінчення закономірне); але в словоформах
попадей (від попадя), свиней, статей (без подвоєння т, хоч стаття, статтею і т.
д.), породі лей (без подвоєння л, хоч породілля, породіллею і т. ін.)
бадей (без подвоєння д, хоч баддя, баддею і т. д.), як і в
словоформах сімей (сім'я), ескадрилей {ескадрилья), ман тилеп {мантилья),
дуеней (дуенья), виступає нульове закінчення з кінцевим приголосним основи й та
вставним голосним є (у давнину ці іменники мали звукову форму відповідно [попад'йа],
[свин'йа], [стат'йа], [по-род'іл'йа], [бад'йа]).
Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець, іменники дошка, зморшка — дощок, зморщок.
У знахідному відмінку множини:
а) назви істот мають таку саму форму, як і в родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах, але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;
б)назви неістот мають таку саму форму, як і в називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.
В орудному відмінку множини іменники свиня і сльоза, крім типових форм свинями, сльозами, мають ще форми свиньми і слізьми.
Іменник гра в множині має форми з початковим і-: ігри, ігор і т. д.
Іменники людина, дитина, курка, гуска, дівчина вживаються тільки в однині. Для вираження значення множини цих понять використовуються множинні однокореневі форми люди, діти, кури, гуси, дівчата.