Відмінювання іменників І відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників І відміни. Якщо в різних іменниках тієї самої групи виступають різні закінчення, вони подаються через кому, як, наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню — -є, -ю. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у родовому відмінку множини: суддів — (-ів). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: весен, думок — 0.

Відмінки                Однина                                                   Множина

                Тверда    М'яка          Мішана           Тверда   М'яка        Мішана

                                                     з основою    з основою                                  з основою    з основою

                                                        не на й          на й                                           не на й          на й

н.

р.

0,

(-ІВ)

0,

(-ЄЙ)

0,(-ей),

(-ІВ)

0

д.

-ам

-ам

-ям

-ям

3.

Як у Н. або Р.

0.

-ою

-ею

-ею

-ЄЮ

-ами

-ами

-ями

-ями

М.

Як у Д.

-ах

-ах

-ях

-ях

Кл.

-0

-є, -ю

Як у Н.

 У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х, г перед закінченням -і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — дорозі, на дорозі; відпустка — відпустці, у відпустці; комаха — комасі, на комасі; ґерлиґа — ґерлидзі, на ґерлидзі.

В орудному відмінку однини всі іменники 1-ї відміни в кінці мають -ю: дорогою, межею, суддею.

У кличному відмінку однини іменники м'якої групи мають звичайно закінчення -є, -є: пісне, земле, душе, Маріє. Лише пестливі назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю.

У родовому відмінку множини іменники 1 відміни мають звичайно нульове закінчення: трава — трав, груша — груш, земля — земель.

Якшо голосні о, є опиняються в закритому складі, то вони нерідко чергуються з і: нога — ніг, корова — корів, підкова — підків, череда — черід, береза — беріз; але: розмова — розмов, загорода — загород, ворона — ворон, оселя — осель, лелека — лелек, мережа — мереж.

Якшо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з'являтися вставний о або є: церква — церков, іскра —іскор, сосна — сосон, миска — мисок, сестра — сестер, весна —весен, сім'я — сімей, війна — воєн (але не завжди: вільха —вільх, буква — букв, шахта — шахт, ковдра — ковдр). Причомум'якість кінцевого приголосного основи зберігається: крапля —крапель, постеля — постель, пісня — пісень, сотня — сотень,.гривня — гривень, їдальня — їдалень, вишня — вишень, черешня — черешень, лазня — лазень, бойня — боєнь, робітниця —робітниць; але: буря — бур, зоря — зір.  

Кілька іменників у цьому відмінку мають:

а) закінчення -їв: суддів, гайдамаків, теслів, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень), старостів (у весільному обряді) і старост (керівників); а також прізвища: Журба — Журбів, Чупринка — Чупринків, Нудьга — Вудьгів, Чайка — Чайків, Майборода — Май-
бородів (і Майбород), Сорока — Сороків (і Сорок);

б) закінчення -ей: мишей, вошей (ці два іменники пере йшли з III відміни, у якій таке закінчення закономірне);  але в словоформах попадей (від попадя), свиней, статей  (без подвоєння т, хоч стаття, статтею і т. д.), породі­ лей (без подвоєння л, хоч породілля, породіллею і т. ін.)
 бадей (без подвоєння д, хоч баддя, баддею і т. д.), як і в
 словоформах сімей (сім'я), ескадрилей {ескадрилья), ман тилеп {мантилья), дуеней (дуенья), виступає нульове за­кінчення з кінцевим приголосним основи й та встав­ним голосним є (у давнину ці іменники мали звукову форму відповідно [попад'йа], [свин'йа], [стат'йа], [по-род'іл'йа], [бад'йа]).

Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець, іменники дошка, зморшка — дощок, зморщок.

У знахідному відмінку множини:

а) назви істот мають таку саму форму, як і в родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах, але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;

б)назви неістот мають таку саму форму, як і в називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.

В орудному відмінку множини іменники свиня і сльоза, крім типових форм свинями, сльозами, мають ще форми свинь­ми і слізьми.

Іменник гра в множині має форми з початковим і-: ігри, ігор і т. д.

Іменники людина, дитина, курка, гуска, дівчина вживають­ся тільки в однині. Для вираження значення множини цих понять використовуються множинні однокореневі форми лю­ди, діти, кури, гуси, дівчата.

      Повернутися