Відмінювання іменників II відміни середнього роду

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Пара­лельні закшчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дуж­ки. Знаком 0 показано нульове закінчення.

 Відмінки                   Однина                                     Множина

              Тверда   М'яка    Мішана      Тверда   М'яка      Мішана

                                       з основою  з основою                        з основою  з основою

                                        не на й      на й                                    не на й        на й

 

Н.

-о

-Є

-Є, -Я

-а, (-і)

-а, (-1)

-Я

Р.

-а

-а

-я

0, <-ей)

0, (-ей)

0, (-ів)

д.

-у / ові

-у

-ю

-ам

-ам

-ям

3.

Яку Н.

Як у Н. або Р.

0.

 

-ом

ні-

-ем

-ем, -ям

-амн, (-има), (-ьми)

-ами, (-има)

-ями

м.

-ові

-і / -У

-І/-Ю

-ах

-ах

-ях

Кл.

Яку Н.

Яку Н.

У давальному відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -у: вікну, місту, жит­тю, знанню. Однак у назвах істот на -к(о) та в деяких інших іменниках буває закінчення -ові, -еві: дитятку і дитяткові, лошатку і лошаткові, серцю і серцеві, сонцю і сонцеві.

У місцевому відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір Т

Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закін­чення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку.

Закінчення -у з'являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові.

У називному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, очка, дена (від дно), моря, знання, вим я, прізвища. Тільки два іменни­ки мають закінчення -і: очі і плечі (колишня форма двоїни).

Іменники небо, чудо, слово, тіло можуть приймати архаїч­ний суфікс -ес(а): небеса, чудеса, словеса, тілеса, який потім зберігається в усіх відмінках множини.

У родовому відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з'являтися встав­ний о або є): яблук, слів, вух, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич, роз­доріж, піддаш (від піддашшя). У кінці слова немає подвоєння приголосних. М'який знак ставиться лише після зубних; після шиплячих м'який знак не пишеться.

Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів, почуттів, жит­тів, сприйняттів, укриттів, подвір 'їв, повір 'їв, верхів 'їв, між-гір 'їв, сузір 'їв, прислів 'їв, вим 'їв, тім 'їв. Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається.

Два іменники мають закінчення -ей: очей (і він), плечей (і пліч).

Іменник серце має дві форми: сердець і серць.

В орудному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.

Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і криль­ми, колінами і коліньми.

Іменники тім 'я і вим 'я, що звичайно відмінюються, як слово життя, у родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені.

      Повернутися