Прислівники, похідні від іменників
Частина прислівників утворилася від застиглих відмінкових форм іменників.
Ці прислівники співвідносні:
а) з називним відмінком іменників: жаль, шкода, сором, гріх, не первина;
б) з родовим відмінком іменників: руба, сторчака, кружка, голяка;
в) з орудним відмінком однини іменників: нишком, раптом, галопом, бігцем, мигцем, назирцем, прихапцем, похапцем; із давньою формою орудного відмінка множини: верхи, пішки, рачки, цапки, задки; з давньою формою орудного відмінка двоїни: ницьма, жартома, притьма, дарма, кружкома.
Більшість відіменникових прислівників утворилася внаслідок злиття прийменників з іменниками в непрямих відмінках, а саме:
а) прийменників без, від (од), до, з (с), за,
з-під з іменниками в родовому відмінку однини: безвісти, безпере
станку, відразу, докупи, дотла, зранку, зісподу, зарання, спідлоба;
б) прийменників в (у), на, за, над, під, по, о з
іменниками в знахідному відмінку однини: вдень, украй, убрід, набік,
насилу, навиворіт, заміж, надвечір, надміру, підряд, поверх, повік, обік,
осторонь;
в) прийменників з (с), за з іменниками в орудному відмінку однини: зрештою, згодом, заразом, замужем;
г) прийменників в (у), на, по з іменниками в
місцевому відмінку однини: вранці, вночі, нарешті, надворі, на
останку, напередодні, наприкінці, попереду, позаду, поволі.
Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: влітку (немає слова «літко»), дощенту (немає слова «щент»), згодом (слово «год» нині не вживається), знічев'я, навпростець, нанівець, навколішках, навшпиньки, спересердя, спросоння, упе-Реміш, ущерть, попідвіконню.
Так само разом пишуться прислівники, утворені від тепер уже не вживаних форм іменників: восени, безвісти, увіч, вдома.
Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, також пишуться разом: надворі, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень
Наприклад, тільки з родовим відмінком поєднуються
прийменники без, біля, близько, від, для, до, під, з-за, з-під,
коло, проти, серед; тільки із знахідним — про, через, крізь. Прийменники над,
під, перед, поза сполучаються із знахідним
і орудним відмінками; прийменники з, за, між — із родовим, знахідним і орудним
відмінками; в (у) — із родовим, знахід
ним і місцевим відмінками тощо.
Прийменники стоять перед іменниками і можуть відділятися від них означеннями: до хати — до рідної хати, до своєї хати. Лише кілька прийменників можуть стояти й після іменника: порядку ради, підступам наперекір, йому навздогін.