Морфологічні способи творення слів
Морфологічний спосіб творення слів — найпродуктивніший спосіб збагачення словникового складу мови.
Основною одиницею морфологічного способу словотворення є основа. Основа, від якої твориться нове слово, називається твірною. Наприклад, для іменника залізничник твірною є основа прикметника залізничний {працівник) — саме до неї додано суфікс -ик, а не безпосередньо до основи слова залізниця. Новоутворене слово називається похідним. Наприклад, у ряду залізо — залізний — залізниця — залізничний — залізничник кожне наступне слово є похідним від попереднього і мотивується ним, а кожне попереднє є твірним для наступного і мотивує його. Перше слово залізо непохідне, і його значення в українській мові нічим не мотивується.
Основним засобом морфологічного способу словотворення є афікси. Місце афіксів у слові (внутрішня структура слів) визначається морфологічними моделями, яких у мові обмежена кількість. Наприклад, в українській мові існує модель «без + основа + н + ий» {безкровний, безводний, безсонний і под.). За цією моделлю утворено близько 240 прикметників.
Одні афікси продуктивні, інші, виникнувши колись, нині втратили свою здатність творити нові слова, тобто стали непродуктивними.
Наприклад, за допомогою суфікса -ар ше й не так давно утворено цілу низку слів, таких, як шахтар, парламентар, бібліотекар, бляхар, перукар, поштар, молочар тошо. Так само продуктивним є суфікс (точніше — поєднання чотирьох суфіксів) -увальник: пікетувальник, копіювальник, вербувальник, страхувальник тошо. І, навпаки, лише в кількох іменниках чоловічого роду трапляється суфікс -ух: пастух, лінюх, сплюх (але він досить продуктивний в іменниках жіночого роду: балакуха, вередуха, товстуха, хвастуха і под.). Небагато іменників утворено за допомогою суфікса -б-: боротьба, молотьба, сівба, стрільба, ганьба тощо.
Морфеми в слові можуть поєднуватися між собою
двоя
ко: способом аглютинації (склеювання) або способом фузії
(злиття).
При аглютинації морфеми, з'єднуючись, не взаємодіють одна з одною, вони ніби механічно додаються до готової основи. В українській мові таким чином твориться майбутній час на зразок писатиму, писатимеш і т. д. Способом аглютинації приєднуються префікси до основ: батьківщина — прабатьківщина, демократичний — антидемократичний, писати — переписати; у багатьох випадках — суфікси: студент — студентка, Харків — харків'янин, Київ — київський, шовк — шовковий; так само творяться деякі складні слова: радіоапаратура, дизель-мотор, ракета-носій, сон-трава, п 'ятиденний, сорокарічний.
При фузії морфеми, з'єднуючись, зазнають певних звукових змін або зливаються одна з одною. Це трапляється під час додавання певних суфіксів. Наприклад, коли до основи батьківськ- (від прикметника батьківський) додається суфікс -ин(а), то кінцева частина основи -ськ- змінюється на -ніч-: батьківщина. При додаванні суфікса -ств(о) до кореня козак звук кореня к і звук суфікса с нерозривно зливаються в один звук ц: козацтво.
Слова можуть утворюватися:
а) додаванням префіксів: їхати — під'їхати, весна — провесна, ліс — праліс, бік — набік;
б) додаванням суфіксів (і закінчень):
відповідальний — відповідальність, ліс — лісовий, тьма — тьмяний, робота —
робітник, молода —молодиця, білий — біліти, аргумент —
аргументувати; у тому числі заміною суфіксів: перепустити — перепустка, читати —
читання; а також унаслідок переходу закінчень у суфікси (у прислівниках):
нишком, манівцями, ницьма, миттю, сторчака;
в) додаванням постфіксів: вчити — вчитися, розуміти — розумітися, який — якийсь, скільки — скільки-небудь;
г) одночасним додаванням префіксів і суфіксів, іноді й постфіксів: закордонний, прибережний, неробство, узголів'я [узгол'івйа], по-новому, розщедритися, заручитися;
ґ) відкиданням суфіксів (і закінчень): записувати — запис, співати — спів, потекти — потік, невчений — неук, синій — синь;
д) складанням основ за допомогою інтерфіксів о, є
або без них (цим способом творяться найчастіше іменники й прикметники, рідко —
прислівники): смуга лісу — лісо
смуга, любить волю — волелюбний, швидко плине — швидкоплинний, дає життя —
життєдайний, босими ногами —босоніж, п 'яти поверхів — п 'ятиповерховий, і
яскравий і
зелений — яскраво-зелений, і північний і східний — північно-східний.
Слова, утворені складанням основ, називаються складними.
Складні слова утворюються:
а) або від підрядних словосполучень:
будує машини — машинобудівний, сині очі — синьоокий, ходить пішки — пішохід, плаває морем — мореплавець; у такому разі, як правило, першою ставиться основа залежного слова, другою — основа головного слова: сховище (ч о г о?) овочів — овочесховище, степ (я к и й?) із домішками лісу — лісостеп, блок (який?) із шлаку — шлакоблок, здатний (до чого?) до життя — життєздатний, проходити (д є?) мимо — мимохідь; але: сонце сяє — сонцесяйний, перекочується полем — перекотиполе, догори лицем — горілиць;
б) або від сурядних словосполучень:
темний і зелений — темно-зелений, і всесвітній і історичний — всесвітньо-історичний, і машинний і тракторний — машинно-тракторний, і хліб і сіль — хліб-сіль;
у такому разі, коли йдеться про відтінки якихось явищ, першим ставиться основа слова, що позначає ці відтінки, другим — основа основної, ширшої назви:
блідий і рожевий — блідо-рожевий (а не «рожево-блідий»), світлий і голубий — світло-голубий, і військовий і морський — військово-морський, і торговельний і морський — торговельно-морський.