Сурядні словосполучення

Сурядне словосполучення — це смислове й граматичне по­єднання двох або більше повнозначних слів як граматично рівноправних.

Наприклад, поєднання слів вогонь і вода є сурядним словосполученням, оскільки:

а)  вони поєднуються за змістом (називають явища природи);

б)  між ними існує граматичний зв'язок, який виражається сполучником і однаковим називним відмінком;

в) вони граматично рівноправні (немає головного й залежного слів);

г)  вони є будівельним матеріалом для речення: Вогонь і вода добре служать, але лихо панують (Нар. творчість).

У сурядному словосполученні, як правило, іменники сто­ять в одному відмінку (розум і серце, розумом і серцем), дієслова — в одній особі й числі (дивитеся і не бачите, реве та стогне), прикметники — в одному роді, числі й відмінку (чесної й справедливої). Такий граматичний зв'язок називається координацією.

Проте й тут, як у багатьох мовних явищах, трапляються винятки, коли обставини, узгоджені й неузгоджені означен­ня, що входять до одного сурядного словосполучення, вира­жаються різнотипними словоформами: на полі і в саду, під землею і на землі', блідий, із запалити щоками. Але в сурядному словосполученні ці словоформи виконують однакові функції і відповідають на те саме питання, тобто прирівнюються між собою.

Слова в сурядному словосполученні повинні бути одного плану за значенням і певними граматичними ознаками: права й свободи, у навчанні й праці, думаємо й вирішуємо, економічний і соціальний. Іноді це можуть бути антоніми: світло і темрява, радість і сум, великі й малі, вранці й увечері.

Не можна поєднувати між собою різнопланових за значен­ням і граматичними ознаками слів. Отже, вислови на зразок «дерева й сосни» (сосни теж дерева), «письменники й поети»

(поети теж письменники), «економічний і розвинений», «чи­тати й малювання» побудовані неправильно.

Між словами в сурядному словосполученні бувають такі види сурядного зв'язку:

єднальний — вказує на сукупність певних предметів, явиш і виражається за допомогою єднальних сполучників /, та (= /), ні... ні, не тільки... а й, як... так і або без них: пісня і праця', ввічливий, коректний;

протиставний — вказує на протилежність певних предметів та явищ і виражається за допомогою протиставних сполуч­ників а, але, та (= але), проте, зате, однак, все ж або без них: не вміння, а хотіння; не холодно — жарко]

розділовий — вказує на часову несумісність, взаємовик-лючення або почерговість появи певних предметів та явиш і виражається за допомогою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то: білий або чорний; то спека, то холод.

Сурядні словосполучення бувають відкриті й закриті. Відкриті сурядні словосполучення можна продовжувати: крик, галас, метушня; і прибирали, і чистили, і чепурили; сині, зелені, рожеві, червоні. Закриті сурядні словосполучення продовження не передбачають: любов і ненависть; батько і мати; земля і люди; молоді й старі; і радість і сльози; не тільки перемоги, а й поразки; не лише на словах, ай на ділі; світить, та не гріє.

Сурядні словосполучення в мові сприймаються як синтаксична цілість: вони спільно підпорядковують собі залежне слово {доброта і мудрість прикрашають, Маріїні батько і мати) і так само спільно підпорядковуються головному слову {міста Київ і Львів, відпустка на липень і серпень).

Сурядні словосполучення можуть лексикалізуватися, тоб­то перетворюватися на фразеологізми: / вдень і вночі, і сміх і гріх, ні живий ні мертвий, ні слуху ні духу, ні кує ні меле, дешево і сердито, рано чи пізно, була не була, між життям і смертю, не на життя, а на смерть.

      Повернутися