Відокремлені уточнювальні члени речення

Уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву.              

Уточнювальні члени речення відповідають не просто на питання к о л и? д є? щ о? і т. д., а на питання а коли саме? а де саме? а як сам є? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються вони з видільною, уточнювальною інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше — тире.

Наприклад, у реченні Внизу, за скелями, глухо шуміло море (О. Донченко) є вже обставина місця — внизу, але вона дуже загальна, тому наступні слова конкретизують її, відповідаючії на питання а де   саме  внизу? — за скелями.

Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше — обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок.

Наприклад, у реченнях Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, (а куди саме?) »в поліські болота (О. Гончар). Рано, (а коли саме?) разом з сонцем, прокинулась і Харитя. Поволі, (а як саме?) нога за ногою, пливе валка битим шляхом (3 тв. М. Коцюбинського). Обидва, (а хто саме?) Круча і Ґонтар, охоче приєдналися до тосту Марії, хоч суть його кожен сприймав по-своєму (Я. Баш). Ще будем жити ми — (а хто саме?) і я і ти! (П. Тичина). Що страшніше — детектор брехні чи дзеркало правди? (В. Захарченко) маємо уточнювальні обставини місця — на поліські болота, часу — разом з сонцем, способу дії — нога за ногою, уточнювальні підмети Круча і Ґонтар, і я і ти, детектор брехні чи дзеркало правди. Усі вони виділені комами, лише останні два — тире.

Треба мати на увазі, що іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цьо­го і вимовляються вони з різною інтонацією, відокремлюють­ся або не відокремлюються комами.

Порівняємо, наприклад, два речення Десь далеко, за тем­ною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко) і Далеко за річкою блиснуло щось (М. Коцюбинський). У першому реченні смуга лісу бачиться як щось далеке, тобто вислів за темною смугою лісу виступає як синонімічний до обставини далеко. У другому — річка мислиться як близький предмет, а дія відбу­вається далеко за нею. Якби останнє речення записати так: Далеко, за річкою, блиснуло щось, тоді б річка сприймалася як далекий предмет і, отже, вислів за річкою означав би те саме, що й далеко.

Ті самі слова залежно від того, відокремити чи не відокре­мити їх, можуть сприйматися по-різному, тобто як різні члени речення. Так у реченні На луках, (а де саме?) понад Ташанню, густими хвилями перекочувався туман (Григорій Тютюн­ник) слова понад Ташанню — уточнювальна обставина місця. Але якщо це речення записати так: На луках (яких?) понад Ташанню густими хвилями перекочувався туман, то ті самі сло­ва виступатимуть як неузгоджене означення.

Ніколи не буває уточнення до прислівника десь, наприк­лад: Десь за річкою гув болотяний бугай (Григорій Тютюнник). Прислівник десь вказує на невизначеність місця, тому й уточ­нення при ньому не може бути.

Різні відокремлені уточнювальні члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, зокрема й, у тому числі, особливо, переважно, навіть, причому, мабуть тощо. Такі слова виділяються комами разом з уточнювальни-ми членами речення.

Наприклад: Сьогодні в Україні 10,8мільйона гектарів лісу, або 15,6 відсотка території України (З газети). Через вузький пересип скрізь були покопані єрики, себто канави (І. Нечуй-Левицький). Що ж до того, як нам надалі ділитися, то я прохав би Вас деякий час не вносити зміни, себто ділитися пополовині (М. Коцюбинський). Були тут старі й літні люди, та найбільше юрмилося молоді, особливо школярів (1. Цюпа). Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник). Він по­любляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Ю. Яновський). Націю творять сукупно всі, навіть лиходії (К). Мушкетик).

      Повернутися