Розділові знаки в складносурядному реченні

Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складносурядного, звичайно ставляться коми: Теп­ло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок). Ми ломимо скапу, рівняєм правді путі, і щастя всіх прийде по наших аж кістках (І. Франко).

Не ставиться кома між двома частинами складного речен­ня, з'єднаними одиничним сполучником (й), та, або, чи (= або), якщо:

а) обидві частини мають якесь спільне слово — член речення, внесення або видільні частки тільки, лише (таке слово завжди стоїть на початку всього речення): Зрідка пробіжить тут заєць або спишіться на кручі вовк (А. Шиян). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкає (В. Козаченко); щоправда, іноді буває важко визначити, чи таке слово стосується обох частин
або лише першої, як, скажімо, у реченнях На світанку Юрій Дзвонар ударив у великий дзвін(,) і скрізь у селі заворушилися люди (М. Стельмах). Біля ніг її плещешься море(,) і, мов питаючи в тривозі одна одну про щось найголовніше в світі, хвиля хвилю доганяє (О. Довженко);

б) це речення питальне, спонукальне або окличне: Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський). Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (О. Олесь).

Тире ставиться між двома частинами складносурядного ре­чення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок, рап­товість, несподіваність і вимовляється з помітним піднесен­ням тону: Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський). Ще мить — і Дрогичинська битва загримить (М. Бажан). Гармоніст грав, молодий з молодою кружляли, кількоро їхніх супутників било в долоні — і вся ця картина була така несподівана, така несправжня, неправдоподібна!(Є. Гуцало).

Крапка з комою ставиться між двома частинами складно-сурядного речення, якщо в них є свої розділові знаки або ці частини далекі за змістом: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці ють (Т. Шевченко).

 

   Повернутися