Порівняльний зворот

Порівняльний зворот належить до стилістичних засобів мови.

Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з інши­ми, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні Друзі, висі­вайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко) доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб.

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, ніж і под.

У реченні порівняльний зворот може бути або членом ре­чення, або неповним підрядним реченням.

У простому реченні порівняльний зворот виступає, як пра­вило, іменною частиною складеного присудка: Моя любов (яка вона є?) як море, що висохнуть не може (В. Сосюра). / сорок літ ішов Франко-сіяч — і спів його звучав не раз як плач, і плач звучав як гімн народу (Д. Павличко). Рідко — іншим членом речення: Зима (ч и м?) ніби килимом вкрила зем* лю, тепло їй під снігом.

Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення, то він комами не виділяється. Наприклад, у ре­ченні Голова без розуму (яка вона є?) як ліхтар без свічки (Нар. творчість) слова як ліхтар — складений іменний прису­док. Таким самим членом речення є вислів як люди в першому реченні Люди як люди. У кожного своя біда (О. Довженко). У реченні Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні) слова наче тоне — присудок, однорідний із присудком ламається і з'єднаний із ним одиничним спо­лучником й. Тому в цих реченнях коми не потрібні. У реченні Мов пара іде із вогкої землі, стає на лузі, ніби хмара, в роже­во-синюватій млі (П. Василенко) слова мов пара так само не треба виділяти комами, бо це підмет (присудки при ньому — іде, стає).

У складному реченні порівняльний зворот найчастіше виступає підрядним способу дії: Між горами старий Дніпро, нена­че в молоці дитина, красується, любується на всю Україну (Т. Шевченко). Іноді він може бути підрядним міри й ступеня: У тебе голос чистий, як струмок (Леся Українка); підрядним причини: Мовчить, наче води набрав у рот (Нар. творчість).

Такий порівняльний зворот не можна вважати членом про­стого речення, тому що він, як правило, має якийсь головний член речення, найчастіше — підмет, присудок при якому домислюється з головного речення: Мигтіли дні, як [мигтять] п'яти марафонця (Л. Костенко). Нерідко в такому порівняльному звороті буває також обставина, яка явно стосується про­пущеного присудка: Двір заріс споришем та зеленів, неначе лука [зеленіє] повесні (М. Коцюбинський). Якщо ж у ньому немає жодного з головних членів, то обставина вказує, що їх тут треба домислювати: В небі чистім і прозорім сонце сяє, наче [воно сяє] в морі (М. Рильський). Душа летить в дитинство, як [птах летить] у вирій (Л. Костенко).

Порівняльний зворот, який виступає неповним підрядним реченням, виділяється з обох боків комами. Наприклад, у складному реченні Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний) слова як той чад є неповним реченням зі своїм синтаксичним центром, у якому з контексту домис­люються присудок і два додатки: як той чад задурманює лю­дям голови. Так само в реченні Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка) порівняльні звороти немов на крилах і мов сон є підрядними реченнями, у першому з яких пропущено синтаксичний центр він летів {немов він летів на крилах), у другому — присудок минає {мов сон минає). Тому ці порівняльні звороти виділено комами.

Виділяються комами порівняльні звороти як звичайно, як  і раніше, як навмисне, як правило, як виняток, як один: І всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисячі молотів о камінь загуло (І. Франко). Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано (О. Гончар).

Не виділяються комами порівняльні звороти, що входят до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів) на зразок холодний мов лід, білий як стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, дивиться як теля на нові ворота тощо: Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Нечуй-Левицький).