Складне безсполучникове речення

Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації — без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.

У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв'язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:

речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджо­ли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський); між такими частинами існує зв'язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речен­ня, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Леся Українка);

речення з відносно залежними частинами, одна з яких по­яснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах); між такими частинами існує зв'я­зок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, мож­на перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.

Складні безсполучникові речення з відносно рів­ноправними частинами можуть виражати:

а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них
можна переставляти місцями;

б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло ора­
ча в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;

в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі ре­
чення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.

Складні безсполучникові речення з відносно за­лежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд.

Вони найчастіше виражають:

а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина). Людство не усвідомить себе як єдине ціле — не буде йому добра (О. Гончар);

б) умовно-часові відношення: Минали дні — брат не по­вертався. Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Десняка). Зрубав дерево — посади два (Нар. творчість). Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони! (Б. Олійник);

в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Наука — не -> пиво: в рот не наллєш (Нар. творчість). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко). Коло примерклого багаття точиться некваплива бесіда — кож­не докидає до її повільного вогню по слову, по двоє (Є. Гуцало);

г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає — то дівчина ходить (Т.Шевченко). Ми вийшли з льоху — чи вернемось у льох?/ З тюрми ж ми вийшли —
 й знову у тюрму?! (і. Драч). Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото (Є. Дудар).

Нерідко, особливо в описах, безсполучниковим зв'язком об'єднуються кілька предикативних частин, між якими мо­жуть існувати різні відношення. Наприклад, у реченні Вони пристали до старої-престарої — хтозна-яких часів — греблі, — тільки дві чи три палі чорніли у воді, в глибині, певно, тут колись був міст, сама гребля осунулася, поросла бур'янами, травою — ледве вгадувалася (Ю. Мушкетик) таких частин п'ять: друга, третя й четверта частини уточнюють образ, названий у першій {стара-престара гребля), остання — висно­вок, узагальнення з повідомлення, що міститься в четвертій частині.