Період

Період — це розгорнуте речення, у першій, більшій, час­тині якого за допомогою періодичного повторення однотип­них елементів дається докладна картина чогось, а в другій, меншій, — робиться висновок чи підсумок.

Період має чітку двочленну будову.

Основу першої частини становлять періодично повторювані, з однаковими або однотипними зачинами:

а) однорідні члени речення: Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо в небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскочить по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках в текучому мареві, — ніщо не розвіє, ніщо не порушить степового величного спокою (О. Гончар); тут у першій частині маємо три однорідні підмети (із залежними від них підрядними означальними реченнями), у другій — узагальнювальне слово ніщо;

б) незалежні речення: Повитягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, одяглися в різьбу, — і став перед нами острів із моря — ввесь як Міланський собор (М. Коцюбинський); тут у першій частині є, власне, два речення, але однотипні однорідні

У присудки в другому створюють враження періодичної повторюваності речень; Ще цвіло жилаве ведмедяче вуш­ко, хоч кілька жовтих округлих квіток, прибитих нічними приморозками, лежало біля кореня, ще синіла одинока квітка розпарованих братків, ще зеленіли оповиті мшистим синім оксамитом молоді пагінці, — одначе осінь уже владно господарювала в лісах, і оголені кущі червоніли продовгуватими коралами (М. Стельмах);

в) однорідні супідрядні речення: Коли в грудях моїх триво­га то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, — тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський) — тут тричі повторюються під­рядні речення умови; Нехай ідуть одвічними шляхами планети в чорній глибині, нехай однаково чоло з димами схиляють в море наші дні, нехай у лапах нашої гордині в безодню тріпає земля, — на бій із вами виступить однині душа знеможена моя!(Т. Осьмачка) — тут так само тричі повторюються підрядні речення допустовості (в основі обох конструкцій лежать складнопідрядні речення з од­норідною супідрядністю).

Проте період може починатись і членом головного речен­ня з тим, що далі в першій частині йтиме періодичне повто­рення однотипних підрядних речень, а в другій — основна частина головного речення: Великій і чистій воді, що живить, свіжить нас і поїть, що студить по спраглім труді, по бої га­рячім спокоїть, що стомленим сни навіва, що юних на подвиги будить, — мої найчистіші слова хай жертвою чесною будуть (М. Рильський).

Близькі до періоду за своєю структурою і такі, наприклад, синтаксичні конструкції: Нехай обдурений я сном, нехай осмія­ний без жалю, нехай замість весни і раю осінній місяць за вікном, нехай! Але в душі моїй яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева! {О. Олесь). Дзвін шабель, пісні, походи, воля со­колина, тихі зорі, ясні води — моя Україна (В. Сосюра).

Друга частина періоду, як правило, містить узагальнюваль-не слово, головне речення, узагальнювальний або протистав­ний вислів.

Перша частина періоду вимовляється звичайно з поступо­вим підвищенням тону і прискоренням темпу, а друга — з пониженням тону й уповільненням темпу. Між цими частина­ми в усній мові обов'язково робиться більша або менша пауза, а на письмі ставиться кома й тире: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташовувався Верхній Город Ярослава Мудрого дев 'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п 'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­курні, коли згадаємо, що дев ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам 'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. Загребельний).