ЧУЖЕ МОВЛЕННЯ

Поняття про пряму мову й слова автора

Чиєсь висловлювання чи думку можна передати за допо­могою прямої, непрямої, невласне прямої, вільної прямої, здо­гадної прямої або авторської мови.

Чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, І кому вони належать, називають прямою мовою.

Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості: — Васильку, го ов! А йди сюди! — гукнув з подвір я батько (М. Коцюбинський). Пряма мова при цьому становить окреме речення або кілька речень.

При прямій мові є слова автора, які вказують, кому нале­жить дане висловлювання чи думка. Слова автора, як правило, містять дієслова на позначення процесу мовлення (сказав, промовив, обізвався, відповів, вигукнув, прошепотів, бовкнув, додав), думання (подумав, засумнівався, згадав, міркував, роз­мірковував, вирішив, розсудив), емоційного стану мовця (зрадів, повеселів, розчулився, розхвилювався, зітхнув, засумував, зажу­рився, похнюпився, завагався, скинувся, здригнувся), мети мов­лення (поцікавився, нагадав, утішив, заспокоїв, турбувався, за­питав, перепитав, просив, умовляв, звелів, наказав, запропону­вав, поскаржився, пожалівся). Слова автора використовуються для характеристики як самого мовлення, так і персонажів, об­ставин, за яких відбувається мовлення. Вони можуть стояти перед прямою мовою, після неї або всередині.

Якщо слова автора вжито перед прямою мовою, то в них звичайно стоїть спочатку підмет, потім — присудок; якщо ж після чи всередині — то спочатку йде присудок, потім — під­мет: Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколя­та?» «А що, дітки? — питає бабуся. — Ного прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок). «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» — питає бабуся.

Різновидом прямої мови є діалог. Діалог — це розмова двох або більше осіб. Окремі повідомлення й запитання, з яких складається діалог, називаються репліками. При реплі­ках слова автора часто бувають відсутні. (У драматичних творах слова автора називаються ремарками.)

Наведемо приклад діалогу:

Мамо! А чи сонце має діти?

Має.

Аде ж вони?

Де? а на небі... оті зірочки, що вночі сяють, то се діти
сонцеві... (М. Коцюбинський).

      Повернутися